Іван Іванович Огієнко народився 2 січня 1882 року в м. Брусилів Радомишльського повіту Київської губернії у селянській родині. У 1909 році закінчив Київський університет святого Володимира і його як здібного студента залишають у вищій школі з підвищеною міністерською стипендією — для підготовки до професійної діяльності. У 1918 р. Огієнка призначають ректором новоствореного університету в м. Кам’янці-Подільському. На різних рівнях він виявив непохитну твердість у реалізації курсу на організацію ще небувалого в історії українців національного університету. Організаційний талант Огієнка реалізувався і в ремонті навчальних приміщень, і мобілізації дефіцитних матеріалів та приладдя, і формуванні професорської корпорації, і пробиванні необхідних для університету законів, і відстоюванні інтересів незаможного студентства, і влаштуванні чудового всеукраїнського свята відкриття університету, яке відбулося 22 жовтня 1918 р. У 1919 - 1920 роках Огієнко стає міністром освіти та віросповідань і скеровує свою діяльність на відродження української культури, церкви та мови, українізацію середніх шкіл, відкриття нових українських гімназій. Сучасники називають його людиною енциклопедичних знань, праці та обов'язку.

 

 

Петро Бучинський

 

Петро Миколайович навчався на медичному факультеті Київського університету, а згодом - на фізико-математичному факультеті Новоросійського університету в Одесі. З 1890 р. працював приват-доцентом цього закладу. 1895 р. радою Варшавського університету удостоєний ступеня доктора зоології. Обійняв посаду ординарного професора кафедри зоології Новоросійського університету в Одесі. По виході на пенсію П. Бучинський повертається до Кам’янця-Подільського, засновує тут природничий музей Поділля. Із перших днів заснування університету - ординарний професор та декан фізико-математичного факультету. Петро Миколайович Бучинський подарував факультету понад 250 книжок великої наукової цінності із власної бібліотеки. У 1919 році за поданням ректора І. Огієнка Бучинському було присвоєно звання заслуженого професора. Пізніше професор Бучинський працював деканом факультету професійної освіти інституту народної освіти, а з жовтня 1922 по 23 жовтня 1923 року - ректором ІНО в Кам’янці. За своє життя він написав чимало наукових праць. Відомий його «Курс гістології», який користувався великою пошаною серед студентства. Помер Петро Бучинський 18 вересня 1927 року.

 

 

Володимир Геринович

 

Володимир Олександрович народився у 1883 році. Викладач Кам’янець-Подільського державного українського університету з 1919 р. і до його закриття. Пізніше доктор географічних наук, професор, ректор Інституту народної освіти (1923—1928 рр.). Український географ, чудовий лектор і промовець, пристрасний дослідник Кам’янеччини. Автор багатьох наукових праць з краєзнавства, економічної географії Кам’янеччини і Поділля: це - «Стоянка неолітичної людини в с. Мукші», «Неолітичні відкривки в Кам’янецькій окрузі», «Кам’янеччина» - І і II частина, «Записки ІНО» та інше. Не обминула його участь «ворога народу» - у липні 1932 р. він був арештований і засуджений на 10 років. У 1946 році звільнений за станом здоров’я. У 1989 році реабілітований(посмертно).

 

 

 

 

Франц Кондрацький

 

Народився у 1984 році. Закінчив Львівський університет. Працював вчителем Рогатинської української гімназії. Після революції працював в Народному комісаріаті освіти (Харків), пізніше викладачем і ректором Вінницького ІНО. Після його закриття завідував Сутковецьким сільськогосподарським технікумом. У жовтні 1925 року переведений до Кам’янець-Подільського інституту народної освіти. Член КП(б)У. Деякий час був деканом, керував науково-дослідною кафедрою історії, сільського господарства та культури Поділля. Викладав історичний матеріалізм та інші суспільні дисципліни. З вересня 1928 р. по 20 квітня 1931 р. Ф. Кондрацький - ректор Кам’янець-Подільського ІНО (пізніше ІСВ). У травні 1931 р. переведений до Дніпропетровська. У 1933 р. заарештований з іншими вихідцями з Галичини. Загинув у таборах.

 

 

 

Петро Палько

Петро Палько 18 лютого 1930 р. був командирований ЦК КП(б)У до Кам’янецького окрпарткому для «використання в науковій роботі». 16 березня 1931 р. призначений помічником директора з навчальної частини. Професор всесвітньої історії. Після Ф. Кондрацького очолював ІСВ, але 7 липня 1932 р. був переведений на іншу роботу (очолював Дніпропетровський інститут профо-світи). У 1933 р. був заарештований. Подальша доля невідома.

 

 

 

 

 

 

Назар Тостоган

 

Назар Васильович народився у 1899 році. У 1917-1920 рр. - викладач вчительської школи у Первомайському районі Одеської області. Після 1923 р. - інструктор Одеського окружного парткомітету, інструктор народної освіти Одеського округу. З 1927 по 1930 р. завідував агітаційно-пропагандистським відділом Мошивського ОНК Одеської області. У 1930-1932 рр. - секретар Муровано-Куриловецького районного парткомітету. З листопада 1933 р. - завідувач культпропагандистським відділом Вінницького обкому партії. З жовтня 1933 р. - директор Кам’янець-Подільського педінституту (до його ліквідації у серпні 1933 року).

 

 

Василь Бєліцький

 

Василь Михайлович народився у 1902 році. Закінчив Саратовський державний університет у 1930 році (викладач російської мови і літератури). З 1930 по 1937 р. працював завідуючим ШКМ семирічки, інспектором середніх шкіл Ульяновського міськвно Куйбишевської області. Пізніше - старший викладач Ульяновського педагогічного інституту і помічник декана літературного факультету. У 1942 році - заступник директора з навчально-наукової частини учительського інституту м. Коканд Узбецької PCP. У 1943 році мобілізований до лав Радянської Армії, а після війни - заступник директора з навчально-наукової частини і завідувач кафедри літератури Криворізького педінституту. З листопада 1944 р. по січень 1947 р. працював директором Кам’янець-Подільського учительського інституту.

 

 

 

Іван Зеленюк

 

Іван Степанович народився у 1909 році. З 1934 р. мобілізований на комсомольську роботу Остропільського райкому комсомолу, а з 1939 р.- перший секретар Снятинського райкому КП(б)У. З перших днів війни І. Зеленюк - на фронті, спочатку комісаром дивізії, а потім заступником начальника політвідділу армії. За бойові заслуги його нагороджено 4 бойовими орденами та медаллю «За перемогу над Німеччиною». У 1946 р. закінчив історичний факультет Чернівецького державного університету. У січні 1947 р. І. Зеленюк призначається директором Кам’янець-Подільського учительського інституту. Кандидат історичних наук (1932), автор монографії «1917 рік на Поділлі» (1966). Провів велику роботу задля перетворення учительського інституту на педагогічний, який очолював як ректор аж до своєї смерті - 5 грудня 1966 р.

 

 

Іван Івах

 

Іван Вікторович народився у 1918 році. У 1939 році закінчив фізико-математичний факультет Ніжинського учительського інституту, у цьому ж році його призивають до лав Червоної Армії. Від першого до останнього дня пройшов він Велику Вітчизняну війну як артилерист. Нагороджений орденами «Червоної Зірки», «Орденом Слави» III ступеня, «Вітчизняної війни», медалями «За відвагу», «За взяття Відня», «За перемогу над Німеччиною». У 1946-1950 pp. І. Івах викладає фізику і математику в середніх школах №5 та №9 в м. Кам’янці-Подільському. З 1950 р. переходить на роботу в Кам’янець-Подільський педагогічний інститут. З 1959 р. Іван Вікторович займає посаду проректора з навчальної та наукової роботи. У I960 р. захищає кандидатську дисертацію. З 1967 по 1977 р. - ректор інституту. З 1977 по 1982 рік І. Івах керує кафедрою методики викладання фізики та ТЗН. Нагороджений орденом Трудового Червоного прапора, почесними грамотами Міністерства освіти УРСР, «Відмінник народної освіти Узбецької PCP», медаллю A.C. Макаренка, пам’ятними медалями.

 

 

 

Анатолій Копилов

 

Професор, академік Української академії історичних наук (1999 р.), член-кореспондент Міжнародної кадрової академії (2001 р.), заслужений працівник освіти України. Анатолій Копилов народився 14 липня 1936 року у м. Шепетівка Хмельницької області. У 1954 році отримав атестат зрілості Ізяславської середньої школи. З 1955 по 1958 р. проходив військову службу у Північно-Кавказькому військовому  окрузі. За сумлінну службу неодноразово відзначався командуванням. Звільнившись у запас, Анатолій успішно склав іспити на історичний факультет Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича. У жовтні 1962 року направлений на наукове стажування до Болгарії, де перебував до червня наступного року. Блискучий захист диплому відбувся у 1963 р. Відразу по закінченню навчання Анатолію Копилову запропонували посаду асистента у Кам’янець-Подільському державному педагогічному інституті. Відтоді його доля була тісно пов’язана з цим навчальним закладом. Анатолій Копилов упевнено підіймався сходинками професійного становлення та росту: пройшов шлях асистента, старшого викладача, доцента (1970), професора кафедри загальної (всесвітньої) історії (1991), декана історичного факультету (1968), проректора з наукової роботи (1975), ректора КПДПУ, і на останок - радник ректора. Завдяки Анатолію Олексійовичу університет досяг вагомих успіхів у підготовці високопрофесійних кадрів, відбулося значне поліпшення матеріально-технічної та навчально-методичної бази, кількісно і якісно зріс професорсько-викладацький склад колективу. З ініціативи А.О. Копилова було створено новий факультет, відкрито одинадцять спеціальностей, переведено на державну українську мову усі факультети, створено мовознавчі студії та багато іншого. Ректор виступав активним організатором та ініціатором проведення на базі інституту наукових форумів різних типів, тут відбулася низка міжнародних, всеукраїнських, регіональних, міжвузівських наукових конференцій, які сприяли відродженню національної духовної культури та освіти. У 1967 році Анатолій Олексійович захистив кандидатську дисертацію. У сфері його наукових інтересів - новітня історія Болгарії, українсько-болгарські, українсько-польські відносини у ХІХ-ХХ ст. Ім’я професора А.О. Копилова - визначного дослідника- болгариста - знане не тільки в Україні, а й в наукових колах Європи та світу. З лютого по грудень 1972 р. він знову перебував на науковому стажуванні в Болгарії, де відвідував лекції провідних науковців з новітньої історії Болгарії, одержував необхідні консультації, вивчав джерела та збирав матеріал для майбутньої монографії «Вітчизняний фронт і народно-демократична революція в Болгарії», яка вийшла друком у 1985 р. З 1975 р. - проректор інституту з наукової роботи. Постійно працював над підвищенням своєї кваліфікації. 21 липня 1977 року наказом Міністерства освіти СРСР Анатолій Копилов призначений ректором Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту. Довгий час професор викладав нормативний курс «Новітня історія країн Європи і Америки (1918-1945)» керував написанням дипломних і магістерських робіт. Анатолій Олексійович - автор понад 100 науковю праць та статей, опублікованих у Болгарії, Польщі та Росії, включаючи 2 монографії. Ним редаговано понад 40 монографій, збірників наукових праць та навчальних посібників, він входив до складу редакційної колегії трьох наукових збірників, був співорганізатором учасником понад 50 республіканських і міжнародниї конференцій. Брав активну участь у громадському та політичному житті міста, області. Неодноразово обирався депутатом міської та Хмельницької обласної ради. За вагомий внесок у розвиток вітчизняної історичної науки нагороджений Почесною грамотою Загальнонародного комітету болгаро-радянської дружби з плідну співпрацю у галузі науки (1983), орденам «Знак пошани», Трудового Червоного прапора, медалями Антона Макаренка, Костянтина Ушинського золотою медаллю «За заслуги в освіті» (2000), знаком ордену «Святий Дмитро Солунський» IV ступеня (2001 почесним знаком СБУ (2003). Був одружений. Виховав двох синів. У 2007 році Анатолій Копилов відійшов у вічність залишивши по собі світлу пам’ять всіх, хто його знає особливо колег та учнів, які продовжують його справ Професор, академік Академії наук вищої освіти України, заслужений працівник освіти України (2004 р.)

 

 

Завальнюк Олександр Михайлович

 

24 січня 2002 р. колегія Міністерства освіти і науки України призначила О.М. Завальнюка ректором Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету (з 2003 р. - державного, з січня 2008 р. - національного). 11 липня 2007 р. міністр освіти і науки України призначив його керівником закладу на другий термін. Виконання програми ректора забезпечило відкриття в університеті 14 нових спеціальностей, ріст кількості науково-педагогічних працівників (з 266 до 630), студентського контингенту (з 5,3 тис. до 9 тис. осіб), підготовку кадрів (у 2003-2007 рр. захищено 10 докторських і 68 кандидатських дисертацій), ефектив-ності НДР (у 2002-2007 рр. опубліковано понад 10 тис. праць, у т.ч. 565 монографій, підручників і навчальних посібників), а також зміцнення матеріальної бази (навчальні площі зросли на 13 тис. м2, парк комп’ютерів нараховує понад 600 одиниць). Активно проводиться курс на міжнародне співро-бітництво, насамперед з вузами Росії, Польщі, Німеччини та Франції. Всього ж підтримуються зв’язки з 73 організаціями і установами. Вчений досліджує проблему становлення націо-нальної університетської освіти у 1917-1920 рр. Опублікував близько 400 наукових праць, у т.ч. 26 монографій і навчальних посібників. Відповідальний редактор наукової збірки «Освіта, наука і культура на Поділлі».

 

 

 

Копилов Сергій Анатолійович

Закінчив історичний факультет Київського університету (1985р.). Працював асистентом, стажистом-дослідником Луцького педагогічного інституту, 1987 р. стажувався в Софійському університеті (Болгарія). 1988 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Участь Робітничої молодіжної спілки у зміцненні народно-демократичного ладу в Болгарії (1944—1947 рр.)». Від 1988 р. — у Кам'янець-Подільському педагогічному інституті: асистент, старший викладач,доцент професор. Від 2002 р.— декан історичного факультету, з 2006 р. — завідуючий кафедри всесвітньої історії.  Цього ж року захистив докторську дисертацію на тему: «Українська історична славістика нового часу: витоки, становлення і етапи розвитку». Член редколегій наукових збірників: «Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Історичні науки»; «Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць»;   «іван Огієнко і сучасна наука та освіта»; «Славістичний альманах». Автор і співавтор кількох підручників та навчальних посібників. Науковий доробок — понад 100 робіт.